Як пережити смерть дорослого сина?

Смерть дитини – це найстрашніше, що може статися з батьками. Переживання цього горя здається нестерпним. Ніхто у світі не зможе відчути того, що відчуває батько, який втратив дитину. Це призводить до відчуття, ніби він один на планеті, і час зупинився. Здається, що разом із втратою пішла вся внутрішня енергія, пішли всі сили.

Як же не збожеволіти після смерті сина?

Смерть дитини – це сильне горе. Горе, якому необхідний простір для можливості екологічного проходження всіх етапів горіння:

• заперечення,
• гніву,
• торгу,
• депресії,
• прийняття.

Хтось проживає ці етапи один за одним швидко, хтось застрягає надовго в одному або кількох, у когось ці етапи виявляються не в даному порядку або повторюються. І всі ці варіанти є нормальними. Важливо усвідомлювати, що з тобою відбувається зараз і бути з собою дбайливим.

Як же жити далі після смерті сина?

1. Ритуали

Важливо звернути увагу на ритуали, які були заведені чи, можливо, вже з’явились у діях зараз. Це дасть змогу відчути себе всередині життя та відчути його циклічність та стабільність.
Можливо, в сім’ї вже було заведено ритуали, які можна трансформувати так, щоб вони мали продовження та приносили полегшення. Варто проводити такі ритуали доти, доки вони потрібні та приносять відчуття стабільності.

2. Зайнятість

Важливо зайняти себе справою. Максимальне занурення у роботу дасть можливість психіці відпочити від сильної напруги за рахунок відволікання. Якщо ж постійної роботи немає, можна зайняти себе будь-якою справою: походом до магазину, прогулянками з дітьми чи онуком, прибиранням будинку, наведенням порядку у документах.

Важливо, щоб це була осмислена робота, яка б висмикувала з заціпеніння. Наприклад, забратися в шафі зовсім по-іншому, перекласти речі на іншу полицю, змінивши їхній порядок. Інакше скласти посуд, шампуні поставити на інші полиці – все, що завгодно, аби приходили включеність та усвідомлення: «де я», «що зі мною відбувається».

3. Фізична активність

Прогулянки на вулиці, парк або біля річки. Бажано, щоб вони були на природі – це заземлює та заспокоює нервову систему.

4. Харчування та водний баланс

У моменти сильного стресу для організму важливо правильно харчуватися, отримувати всі вітаміни та мікроелементи, оскільки стрес впливає не лише на психічний стан організму, а й на фізичний. Переживаючи горе, ми мало стежимо за тим, скільки ми п’ємо, і що ми п’ємо. Тут допоможе будь-яке нагадування (будильник, таймер), бажано відміряти потрібну кількість води з ранку та протягом дня випивати комфортну порцію.

5. Дихання

Важливо стежити за диханням, прислухатися до себе, тому що у стресі ми часто приховуємо дихання. Буде корисним застосування практики: подих по квадрату.

Ця проста техніка допомагає зняти м’язову напругу та мінімізувати стрес.

Найскладніше у цій ситуації – повернути фокус уваги на себе, бо немає сил та мотивації. Найлегше – махнути на себе рукою, мовляв, мені ніколи займатися нісенітницею, у мене горе. І тонути в ньому, ніби караючи себе за те, що лишився живим.

Тому іноді у деяких людей зі смертю сина приходять думки про те, що життя втратило сенс та цінність.

У такому разі можна використовувати практику «Стілець». Потрібно поставити випорожнення навпроти себе, посадити подумки свого сина (якщо є готовність до цього діалогу) і звернеться до нього з такими словами:

– Мені погано та боляче без тебе. І наче все втратило сенс. Поговори зараз зі мною, мені так не вистачає нашого спілкування.

Будуть також корисні будь-які питання синові.
Якщо прислухатися до своїх думок, то вони можуть прозвучати його голосом.

Як це працює? Наша психіка багатогранна і кожна значима для нас людина, начебто залишається частково з нами. Наші батьки діти, вчителі, значущі люди… Ми ніби приймаємо їх, і вони стають нашою частиною. Ця внутрішня частина – дар, який ніхто не зможе відібрати. Це незмінно.
Можна перетворити ці діалоги на ритуали, які дадуть змогу сказати синові все, що на душі. Після обурення прийде бажання розповісти, який за вікном ранок і на жаль, що він його не бачить. Або які тато купив несмачні яблука, ти б реготав від цього. Або що сусідський собака знову голосно гавкав під дверима.

І так, час не лікує, але час дає змогу прийняти. Прийняття – це важливий етап горіння. Щоб дійти до нього, потрібно з повагою до себе і усвідомлено пройти решту етапів, розуміючи, що зараз дуже складний період і всі почуття мають право бути.

Але як би ми не намагалися впоратися самостійно, за підтримки рідних та близьких пройти цей період життя буде трохи легше. Важливо просити про допомогу та не відмовлятися від неї, коли її пропонують.

Якщо все ж таки стан нестерпний і є відчуття, що впоратися самостійно неможливо, краще звернеться до кваліфікованого фахівця за допомогою. Звичайно, жоден психолог чи психотерапевт не змінить того, що сталося, але він допоможе витримувати біль і дбайливо переживати свої почуття.