Мотивація для позбавлення алкоголізму довжиною в життя
Спочатку визначимо, що таке мотивація.
Якщо коротко - це психологічний поштовх, який спонукає людину почати досягати намічених цілей.
Одужання від алкогольної залежності, як, втім, та інших залежностей має починатися з мотивації.
Більшість людей з алкогольною абстиненцією після кожного вживання має щире бажання кинути пити та змінити життя на краще. І вірячи, що цього разу в них вийде, переконують себе та близьких у своїх намірах припинити вживати алкоголь.
То що відбувається далі?
І чому у багатьох залежних мотивація роками так і не з'являється?
Ще раз згадаємо, що алкоголізм – це діагноз та офіційно визнане захворювання, як цукровий діабет, артрит чи астма. Тому ставлення до алкоголізму як до поганої звички чи розбещеності – це помилка.
Є люди, які зовні цілком успішні, продовжують працювати та утримувати сім'ї, але втрачають контроль над вживанням алкоголю. Залежна людина не може не вживати, вона може замінювати речовини, що змінюють свідомість, але не може припинити пити. І заміна горілки на вино чи вина на пиво не означає позбавлення алкоголізму.
Завжди є приклади знайомих чи близьких, яким вдається залишатися у тверезості довгий час. І вже після звернення за психологічною допомогою або потрапивши до спільноти Анонімних Алкоголиків, вони виявляють, що життя у тверезості та стражданні не дорівнює одужанню.
Залежність - Хвороба хронічна, яка має нав'язливий характер вживання. І навіть помічаючи негативні наслідки вживання, хвора на алкоголізм людина не має ні фізичних, ні душевних сил припинити пити.
І якщо хвороба хронічна, а мотивація – це здебільшого імпульс, ніж тривала сила, то й висновок напрошується сам собою. Зокрема: однієї мотивації недостатньо, щоб продовжувати одужання від алкоголізму. А сама мотивація має бути завдовжки в життя!
Відсутність мотивації у залежного
У книзі “Анонімні Алкоголіки” написано, що єдина перешкода для одужання – чесний погляд на своє пияцтво.
Алкоголізм часто називають "хворобою заперечення".
Багато залежних кажуть:
- "Я не такий, я - не алкоголік".
- "Я п'ю, але проблеми немає, і люди даремно мене засуджують".
- “Я випиваю через мою дружину (начальника, батьків…), кожен на моєму місці питиме”.
- “Я – не алкоголік. Ось сусід – він так, а в мене все під контролем”.
Заперечення може виглядати і як безнадійний діагноз для себе:
- "Я вже зайшов надто далеко у своєму вживанні, і нічого мені не допоможе".
Або:
- "Я маю право робити, що хочу, навіть померти від алкоголю".
Читайте також: Наркоманія
Як шукати мотивацію
На першому етапі після зняття "фізичної ломки" алкоголік вже може відчути полегшення та вважати, що впорається сам. Але зняття абстинентного синдрому не прибирає причин, які призвели до вживання алкоголю.
Без подальшого пошуку та підтримки мотивації одужання не відбудеться.
Тому завдання психолога, психотерапевта чи консультанта полягає у забезпеченні пацієнта мотиваційними цілями.
Для початку фахівці намагаються допомогти клієнту відчути та усвідомити свою хворобу та наслідки вживання:
- встановити зв'язок між некерованістю життя та хворобою;
- зрозуміти необхідність припинення вживання та зміни способу життя; - сформувати розуміння у залежного, що він сам відповідальний за своє одужання. А також навчити використовувати нові навички, щоб продовжувати підтримувати внутрішню мотивацію змін.
Життя у тверезості та без страждань – це можливо.
Після визнання наявності у себе проблеми алкоголізму другим кроком є звернення по допомогу. І вже спільними зусиллями одужання стане реальністю.
Автор: Inga Mike.
