Зрада: як жити, коли тобі зрадили?

Що таке зрада і чому зрада так ранить? 

До психотерапевтів звертаються сотні пар, які переживають кризу невірності. Один із найчастіших запитів у індивідуальному кризовому консультуванні: допоможіть, мені зрадила/зрадив дружина/чоловік. 

Люди, які пережили подружню зраду, розповідають про стан «повільної смерті», з яким їм довелося зіткнутися. Звучати це може по-різному, але зміст однаковий: 

• Все моє життя, здавалося, було стерте. Наче пальцями клацнути. Я був такий спустошений, що подзвонив своєму роботодавцю, сказав, що хворий, і взяв відпустку на два тижні. Я ледве міг підвестися. Я не думав про кар'єру, про дітей, про все те, що мене дуже турбувало раніше.
• У свої п'ятдесят років я ніколи не мала таких страждань.
• Як може бути так боляче, коли ніхто не помер?
• Знаєте, як довго це триває? Вісім років! Тобто третина нашого шлюбу!
• У мене були підозри. Я не раз питала його, але він завжди все заперечував прямо та переконливо. Я вірила йому. До того дня, коли натрапила на електронні листи, текстові повідомлення, обліковий запис Skype, селфі. 
• Я почував себе приниженим і дуже дурним. Я був такий довірливий, такий наївний, що сказав собі в якийсь момент, що, мабуть, я цього заслужив. Як можна бути таким дурнем? 
• Сьогодні я відчуваю гнів, лють та ревнощі. Коли мій гнів згасає, я відчуваю лише біль. Поки жах реальності знову не накриває мене на повну силу. 
• Я втратила сенс та орієнтири. Чи є життя після зради? 

Дізнатися про існування коханки/коханця дуже болісно. Для будь-кого, хто хоче спустошити відносини і зруйнувати їх вщент, невірність є найкращим рішенням. 

Вона уособлює зраду у всіх його формах: обман, покинутість, неприйняття, приниження. Все те, від чого любов обіцяла нас захистити. 

Людина, на яку ви покладалися, стає тим, хто брехав вам. Дивився прямо в очі та ставився до вас так, наче ви не варті поваги. Світ, у якому ви живете, розвалився. Історія вашого життя розбита настільки, що ви не можете зібрати уламки разом.

Будь-який вид зради завдає болю, але, схоже, перелюб приносить найбільше потрясінь. 

Вихор емоцій, що супроводжують викриття у зраді, настільки сильний, що багато сучасних психологів прирівнюють цей стан до симптомів травми: надмірна відстороненість, підвищена настороженість, ступор і дисоціація, напади гніву без видимої причини та неконтрольовані панічні атаки.

Лікування від наслідків невірності стало окремим напрямок роботи фахівців у галузі психічного здоров'я. Проживання подібного досвіду виявляється таким катаклізмом, що сімейні пари та постраждалі люди не можуть самостійно впоратися з його емоційними наслідками та відчувають потребу у втручанні третьої сторони. Для того, щоб виправити ситуацію та подолати це випробування.

На самому початку почуття не йдуть одне за одним упорядковано, за суворим шаблоном. Не підкоряються логіці та правилам пристойності. Багато моїх пацієнтів, навпаки, описують швидкий ланцюг суперечливих емоцій:

•  Я тебе люблю! Я ненавиджу тебе! 
•  Обійми мене! Не чіпай мене!
•  Забери свої речі і забирайся до біса! Не залишай мене!
•  Ти чудовисько! Ти мене ще любиш? 
•  Я тобі не вірю! Доведи мені своє кохання! 

Такий емоційний хаос цілком нормальний і, мабуть, триватиме якийсь час. 

Як прийти до тями після зради?

Викриття - ключовий момент в історії подружньої невірності та стосунків. Драма зради викликає безліч емоцій – співчуття, заздрість, цікавість та співчуття, а також критику, гнів та огиду. Цілком природно переживати за долю постраждалих, але ставити себе на їхнє місце в такій ситуації марно.

Шок активує рептильний мозок і викликає первинну реакцію: бий, біжи, замри. 

Деякі просто застигають. Інші – навпаки, збільшують у рази свою активність. В надії уникнути цих хворобливих емоцій та створити ілюзію, що вони знову контролюють своє життя. 

Коли спрацьовує лімбічна система, короткострокове виживання бере гору над виваженими рішеннями. 

Як би це не було важко, за таких обставин я раджу людям не дозволяти своїм почуттям щодо невірності партнера впливати на їх вирішення. Занадто часто ці імпульсивні реакції, навіть якщо це форма захисту, можуть в одну мить зруйнувати роки та роки спільного життя, багатого на позитивні моменти. 

Процес лікування можна поділити на три фази: саму кризу, пошук і надання йому сенсу, проекція в майбутнє. 

На першому етапі важливо не тільки те, що роблять пари, але й те, чого вони не роблять разом.

Це делікатний період, який потребує безпечного та нейтрального вмістилища для емоцій, що вивільняються в людях та в їхніх стосунках. Їм потрібні спокій, ясність та порядок. Але також втіха та надія.

Це момент швидкої невідкладної допомоги. Про що слід подбати насамперед? Хто і що наражається на ризик? Репутація, психічне здоров'я, безпека, діти, засоби для існування тощо – всі ці питання необхідно враховувати та обговорювати.

Пізніше, коли пара спробує розібратися в тому, що з ними сталося, настане час зрозуміти причини того, що сталося, і роль, яку кожен зіграв у цьому. 

Зрештою, на етапі проекції вони запитають себе, що на них чекає. Окремо чи разом.

Що робити, якщо тобі зрадили? 

Зрада — це зрада без прощення? Не завжди. 

Деякі пари, стикаючись із важким випробуванням, намагаються знайти у цьому сенс. Існує три сценарії виходу: образа, заперечення/ігнорування та лікування. 

Найчастіше люди вирішують врятувати стосунки: 

• Більше, ніж гнів, я відчула сильний біль, ніби мене побили. Я плакала ніч і все ж таки зважилася на боротьбу. 
• Нашій молодшій ледве виповнився 1 рік, і я вірила у наші стосунки. 
• Так, у неї нещодавно був роман із цим новою колегою, але так, вона все ще любила мене. 
• Я не розуміла: як він міг мене обдурити, якщо кохав? 
• Вона продовжувала говорити мені, що це була помилка, яка показала їй, як вона любить мене.

Кохання не завжди лежить на поверхні.

Невірність деяких чоловіків іноді пояснюється нездатністю бачити у своїй супутниці жінку, коли вона стає матір'ю. Він любить її, але більше не може її бажати. 

Перелюб також можна розглядати як несвідому спробу розвивати пару. Спосіб сказати іншому, що поточна ситуація є більш неприйнятною, що необхідно знайти новий імпульс у відносинах. 

Може статися так, що хтось іде в інше місце, бо шукає іншого себе. У такий спосіб компенсуючи брак реалізації та розвитку. 

Сексуальна незадоволеність, бажання утвердити себе, спокуса як ліки від нудьги — для зради є чимало причин. 

Знайшовши сенс у тому, що сталося, пари виходять зі схеми «жертва-агресор», в якій досить легко застрягти. Якщо в перший момент болю віддана людина почувається скривдженою, то на наступному етапі вона може поставити питання про причини, що спонукали партнера обдурити його. І саме тут допомога терапевта може надати велику підтримку.

За деякий час після болісного відкриття люди часто зізнаються, що «розуміють» причини зради партнера:

• Ми майже не розмовляли одне з одним протягом кількох місяців. Я турбувалася про майбутні пологи, йому було важко прийняти себе в ролі батька. 
• Після того, як діти виросли та почали жити окремо, ми перестали вечеряти разом. Нам просто не стало про що говорити. 
• У якийсь момент його робота та кар'єра замінили мені дітей. Я стала контролюючою матір'ю для свого чоловіка. 
• Я поступово переніс свій бізнес у наші відносини та став для неї керівником – тираном.
• У мене не залишилося своїх інтересів, друзів, хобі та роботи. Я жила життям свого чоловіка. 

Зі свого боку, той, хто зрадив, повинен запитати себе і переконати іншого у своєму коханні до нього. Питання не в тому, щоб вибачити, а в тому, щоб осмислити те, як один вчинив із іншим. І спробувати це зрозуміти.

Завдання, зрештою, полягає в тому, щоб повернути бажання до сердець пари та визнати, що партнер не належить нам нероздільно.

Деяким парам так і не вдається подолати цю кризу. Інші ігнорують її, вдаючи, що нічого не сталося. А деякі пари виходять із неї перетвореними.

Травмована пара

Марія зрадила Олегу два роки тому з одним із своїх колишніх. Після року терапії вони думали, що з ними все гаразд.

Насправді вона відчуває, що щодня розплачується за те, що зробила: «Найменше моє запізнення з роботи злить його. Я знаю, що він обшукує мою сумочку та перевіряє телефон. За будь-якої суперечки він дорікає мені зрадою, чим і припиняє розмову. Це пекло чи не щодня».

Незважаючи ні на що, Марія та Олег залишаються разом, не знаходячи цьому пояснення. 

Часто відданий партнер перетворюється на детектива, перевіряючи телефон чи соціальні мережі. Це може перетворитися на нав'язливу ідею, від якої постраждала людина у результаті отримує задоволення. Обдуреному легко залишатися у ролі жертви, узаконеної оточуючими через сакралізацію вірності. 

Бути обдуреним також означає бути винним у тому, що ти не зміг зробити себе досить привабливим. Але перебування в такому стані не дає змоги розвиватись усередині пари. 

Визнати свою частку відповідальності також означає повернути життя. Більше не страждати від того, що сталося, а навпаки, гарантувати, що це не повториться. 

Історія Юлі та Вадима чудово ілюструє цю модель.

Через три роки після зради чоловіка, Юля, як і раніше, відмовляється від сексуальних стосунків, вважаючи, що прийняття обіймів означатиме, що вона зраджує собі. Однак, відмовляючись, вона визнає, що хоче зайнятися коханням.

Це пекельне коло для людей, які застрягли у минулому. Ними рухає лише образа. Часто на консультацію приходять сімейні пари з ініціативи ошуканої людини, яка бачить у терапевті свідка, навіть заручника свого поневіряння. 

Таким чином, ідея полягає не у тому, щоб рухатися у бік примирення, а в тому, щоб підтвердити свій статус жертви. Прощення здається неможливим, оскільки для ошуканої людини воно означало б звільнення іншого для подальшого повноцінного життя.

Відмовтеся від ролей жертви або ката, встановлених ситуацією. Перестаньте міряти все міркою минулої невірності або того, що могло статися. Візьміть своє життя у свої руки і замість того, щоб жити в побоювання чергової зради, будьте рушійною силою в парі, щоб цього не сталося.

Пари, які не впораються з цією роботою, навряд чи зможуть рухатися далі. Більшість успіху залежить від обдуреної людини, але вимагає справжнього співчуття від того, хто зрадив. 

Залишатися разом не обов'язково означає перемогу і стійкість. Коли зрада стає центром союзу, що його визначає, шлюб технічно може зберегтися, але життя пари вмирає.

«Вижила» пара

Анна була заміжня вже три роки, коли під час відрядження познайомилася з чоловіком, з яким у неї почався пристрасний роман.

«Я знала, що це не триватиме довго. Між нами надто велика відстань. І потім я любила свого чоловіка. Але найбільше я любила те, чого ми досягли разом», - каже вона.

За кілька місяців вона вирішила зізнатися йому в усьому. 

«Він не розмовляв зі мною два тижні. Але нас запросили на сімейний захід, і він попросив мене прийти, щоб не давати привід для пліток. Ми всі обговорили, я сказала йому, що якби хотіла піти, то зробила б це. Очевидно, це його заспокоїло. І я ніколи не відчувала надмірних ревнощів з його боку, коли спілкувалася з іншими чоловіками по-дружньому. Але ця тема стала табу».

Аня та її партнер серед тих, кого називають «вижилими». 

Це модель для тих, хто готовий до вибору та прийняття особистої відповідальності за своє рішення. 

Ці люди вірять у майбутнє пари. Вони виступають проти розлучення. Іноді через релігійні причини або тому, що їх виховували з повагою до шлюбу. 

Вони хочуть зберегти сімейні рамки, звичний спосіб життя, загальний фінансовий добробут та репутацію. І готові заради цього пожертвувати пристрасним коханням. 

На відміну від першої моделі, яка приречена на невдачу чи страждання, ця цілком надійна. Найчастіше ці пари щасливі. Вони знайшли собі вихід, зберегли свій спокій і не відчувають жалю. Вони примиряються із ситуацією. Раціоналізм і розум беруть нагору.

Пара залишається разом, бо любить своє життя. 

Для деяких підтримка сімейних і соціальних рамок, забезпечення фінансової безпеки за рахунок збереження єдності, незважаючи на невірність партнера, важливіше, ніж повне втілення своїх бажань у відносинах, що цілком розумно.

Єдине, що має значення, це те, що рішення ухвалюється за взаємним бажанням, а не відповідно до вимог морального обов'язку перед родичами та суспільством.

Чітко слідуйте своїм бажанням і не підкоряйтеся лише моральним та соціальним зобов'язанням. Обговоріть цінності, на яких ґрунтуються ваші стосунки. Визнайте, що могли еволюціонувати. Усвідомте страждання ошуканого чоловіка. 

Прийміть того, хто, зберігши стосунки, відмовився від можливості нового кохання.

Рішення залишатися разом із поваги до спільних цінностей дозволяє цим парам не зруйнувати союз, в який вони вірять, і набути гармонії з собою. 

Що не виключає розбитого серця, яке відвернулося від кохання. Кохання позашлюбного, але справжнього. 

Ці пари намагаються зрозуміти, чому цей роман міг їх навчити, і беруть до уваги страждання як ошуканої людини, так і партнера, який відмовився від нових стосунків.

Весь сенс у тому, щоб допомогти один одному боротися з озлобленістю та потроху знайти те, що поєднувало на початку. Поступово той, кого зрадили, якщо інший супроводжує і підтримує його цим шляхом, знову навчитися довіряти йому. У цьому випадку довіра означає прийняття жити з усім, чого ми ніколи не дізнаємося про іншого.

Пара дослідників 

Софія завжди говорила, що коли одного разу дізнається, що Клим зраджує, то негайно запакує валізи. Зрештою, коли це сталося, вона не лише залишилася, а й щосили намагалася зрозуміти, чому це сталося. Адже вона була такою дбайливою дружиною. 

«Протягом кількох місяців ми говорили про можливі причини короткого роману, що трапився в нього із нашою спільною знайомою. Було важко і йому, і мені. Але це дозволило нам побачити те, за що ми покохали одне одного, і зрозуміти, чому ми розійшлися. Сьогодні я почуваюся сильніше. 

Я практично перестала бути собою, намагаючись відповідати образу ідеальної дружини. Тепер я самостверджуюсь іншим способом».

Використовувати невірність для того, щоб змінити або відродити з попелу хворобливі стосунки, цілком можливо.

Це непроста подорож. У тій емоційній бурі, яку переживають пари, партнери зазнають сильної напруги, борючись із суперечливими почуттями. 

Кохання та гнів. Інтерес та огида. Образа та прощення. Злорадність та співчуття. Вина та правота. Сором та бажання помсти. 

Але, погоджуючись розділити відповідальність за втрату відносин, вони зазвичай розглядають роман як каталізатор змін, а не як одиничний акт зради.

Тим більше, що зраджувати ми можемо по-різному. Зрада - лише один із способів. 

Я завжди намагаюся пояснити своїм пацієнтам, що історія має починатися не там, де було завдано шкоди. Історія починається біля витоків цієї шкоди. Так само вони не повинні думати, що невірність ставить під питання всю їхню історію. Навіть якщо вони розійдуться.

Пари, яким вдається подолати цю кризу, стають сильнішими. Їхні стосунки досягають рівня певної зрілості. Вони сприймають ідею у тому, що невірність тіла може завжди означати невірність серця. Намагаються знайти відповіді на питання про те, як у майбутньому уникнути проблем у шлюбі. Погоджуються викласти на стіл свої розчарування, свої незадоволені сексуальні потреби та бажання. 

Візьміть загальну відповідальність за погіршення стосунків. Не бійтеся шукати в історії пари коріння невірності. Будьте готові почути, що інший здобув у романі. Прислухайтеся до емоцій вашого партнера та говоріть про свої власні. 

Запитайте себе, як подружню пару, про свої початкові угоди, за необхідності внесіть до них поправки. Запитайте себе, яка вам потрібна вірність.

Однак говорити і розуміти один одного не означає намагатися з'ясувати всі подробиці роману. 

Я застерігаю своїх пацієнтів від цього, підкреслюючи, що надто багато знань можуть виявитися руйнівними та надто болючими, щоб думати про примирення. 

Обдурене подружжя може непомітно собі перетнути межу дослідження і перетворитися на детектива. Знання про те, що партнер відкрили в нових відносинах, який сенс надавав цьому епізоду, не завдасть шкоди. На відміну від вимог надати докладний, у всіх деталях звіт про те, як це сталося.

Цей процес може зайняти деякий час, але він принесе величезну користь. Своїм пацієнтам, які іноді сумніваються, чи зможуть вони відновити те, що було зруйновано, я говорю таке: «Більшість людей проживають дві чи три історії кохання у своєму житті. Для деяких це може бути з однією людиною».