Мотивація щодо позбавлення від алкоголізма
Для початку визначимо, що таке мотивація.
Якщо коротко, то це психологічний поштовх, який стимулює людину почати рухатися до намічених цілей. Одужання від алкогольної залежності, як в принципі інших залежностей, повинно починатися з мотивації.
У більшості людей з алкогольною абстенцією після кожного вживання є щире бажання кинути вживати алкоголь та змінити життя на краще. Будучи впевненним, що в цей раз в них все вийде, вони впевнюють себе та близьких про свої наміри перестати вживати алкоголь.
Що відбувається далі?
І чому у багатьох залежних мотивіція роками не з’являється.?
Ще раз згадаємо, що алкоголізм – це діагноз та офіційно визнанне захворювання, як цукровий діабет, артрит чи астма. Тому відношення до алкоголізму, як до дурної звички – це помилкове ставлення.
Є люди, котрі зовні виглядають успішно, продовжують працювати та утримувати сім’ї, але втрачають контроль при вживанні алкоголю. Залежна людина не може не вживати, вона може заміщувати речовину, яка змінює свідомість, але не може кинути пити. І заміна міцних горілчаних напоїв на вино чи пиво, не означає зцілення від алкоголізму .
Завжди є приклади знайомих та близьких, котрим під силу досить довгий проміжок часу залишатись тверезими та не вживати алкоголь.
І вже після звернення за психологічною допомогою або потрапляння в спільноту Алкоголиків, виявляють, що життя в тверезості та стражданні не рівняється одужанню .
Залежність – це хронічна хвороба, котра має нав’язливий характер вживання. І навіть підкреслюючи негативні наслідки вживання, хвора алкоголізмом людина не має ні фізичних, ані душевних сил зупинитися вживати. І якщо хвороба хронічна, а мотивація це більше імпульс, ніж постійна рушійна сила, то і висновок прийде сам. А саме: одної мотивації не достатньо, щоб продовжити одужання від алкоголізму. А сама мотивація має бути впродовж усього життя.
Відсутність мотивації у залежного
В книзі “Анонімні Алкоголіки” написано, що єдина перешкода до сцілення – це відверто подивитися на своє пянство. Алкоголізм часто називають “хворобою заперечення”.
Багато залежних стверджують:
– “Я не такий, я не алкоголік”.
– “Я вживаю, але проблем нема, і люди засуджують мене даремно”.
– “Я вживаю через свою жінку (начальника, батьків…), кожен на моєму місці буде вживати”.
– “Я не алкоголік. От сусід – він так, а у мене все під контролем”.
Заперечення може виглядати і як безнадійний діагноз для себе:
– “Я вже зайшов дуже далеко вживаючи алкоголь і нічого мені не допоможе”.
або:
– “Я маю право робити, що хочу і навіть померти від алкоголю “.
Як шукати мотивацію
На першому етапі після зняття “фізичноі ломки”, алкоголік вже може відчути полегшення і вирішити, що впорається сам. Але зняття абстенентного синдрому не вирішує причин, які привели до вживання алкоголю. Без подальшого пошуку і підтримання мотивації зцілення не відбудеться.
Тому задача психолога, психотерапевта чи консультанту постає в забезбеченні пацієнта цілями для мотиваціі.
Для початку спеціалісти стараються:
- допомогти клієнту відчути та усвідомити свою хворобу і наслідки вживання.
- встановити зв’язок між неконтрольованим вживанням та хворобою.
- зрозуміти необхідність зупинитись вживати і змінити спосіб життя.
- сформувати розуміння у залежного, що він сам відповідальний за своє одужання.
- а також навчити використовувати нові навички, для того щоб підтримувати внутрішню мотивацію до змін.
Життя в тверезості та без страждань – можливе.
Після визнання в собі проблеми алкоголізму, другим кроком є звернення за допомогою.
І вже сумісними зусиллями одужання стане реальністю.
Автор: Inga Mike.